анабаптизм

АНАБАПТИ́ЗМ, у, ч.

Радикальне крило періоду Реформації у Західній і Центральній Європі у XVI ст.

У тогочасному протестантизмі чітко визначилися два напрями: бюргерсько-поміркований, який очолював М. Лютер, і плебейсько-радикальний, відомий під назвою "анабаптизм", який очолював Т. Мюнцер (з наук. літ.);

Для анабаптизму характерним було заперечення хрещення дітей і вимога хрещення у свідомому віці; заперечення всякої церковної організації та ієрархії, ікон, таїнств; заперечення необхідності духовної та світської влади, відмова платити податки, нести військову службу та ін. (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. анабаптизм — анабапти́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. анабаптизм — -у, ч. Релігійний рух 16 ст. у Німеччині, Англії та Нідерландах, який заперечував церковну ієрархію, ряд догматів церкви.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. анабаптизм — Анабапти́зм, -му, -мові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. анабаптизм — АНАБАПТИ́ЗМ, у, ч. Релігійний рух XVI ст. у Німеччині, Англії і Нідерландах, який заперечував церковну ієрархію, ряд догматів церкви й становив форму соціального протесту проти феодального гноблення.  Словник української мови в 11 томах