анальфабет
АНАЛЬФАБЕ́Т, а, ч., книжн., заст.
Неписьменна, неосвічена людина; неук.
Товариш Вовчик, звичайно, не погодився з цим твердженням i сказав, що Дмитрiй все-таки анальфабет і не розумiє, що таке фiлософiя (М. Хвильовий);
Вузький спеціаліст, навіть сягаючи вершин у своїй галузі, але залишаючись анальфабетом у всьому іншому, не може бути визнаний інтелігентом (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)