1. Словник української мови у 20 томах

анальфабет

АНАЛЬФАБЕ́Т, а, ч., книжн., заст.

Неписьменна, неосвічена людина; неук.

Товариш Вовчик, звичайно, не погодився з цим твердженням i сказав, що Дмитрiй все-таки анальфабет і не розумiє, що таке фiлософiя (М. Хвильовий);

Вузький спеціаліст, навіть сягаючи вершин у своїй галузі, але залишаючись анальфабетом у всьому іншому, не може бути визнаний інтелігентом (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. анальфабет — Анальфабе́т: — неграмотний, невіглас [37] — неписьменний [41;46-1;46-2] — тут: політично неграмотна людина [47] Словник з творів Івана Франка
  2. анальфабет — анальфабе́т іменник чоловічого роду, істота неписьменна людина рідко Орфографічний словник української мови
  3. анальфабет — г., як ім. неписьменний, неграмотний; П. неук, невіглас, профан, неотеса, як ім. неотесаний, с. бовдур, туман; о. ні бе, ні ме <�ні кукаріку>. Словник синонімів Караванського
  4. анальфабет — Невіглас, неписьменний, див. неграмотний Словник чужослів Павло Штепа
  5. анальфабет — -а, ч., книжн., заст. Неписьменна, неграмотна людина. || Неук. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. анальфабет — анальфабе́т неук, невіглас (ст): У математиці, фізиці, хемії я був комплєтний анальфабет (Авторка) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. анальфабет — Анальфабе́т, -та; -бе́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. анальфабет — АНАЛЬФАБЕ́Т, а, ч., книжн., заст. Неписьменна, неграмотна людина; // Неук. Словник української мови в 11 томах