аналізатор
АНАЛІЗА́ТОР, а, ч.
1. фізл. У людини і високоорганізованих тварин – орган чуття разом з відповідною йому ділянкою мозку та сполучними нервами, що здійснюють аналіз подразнень із зовнішнього та внутрішнього середовищ.
Аналізатором є складний нервовий механізм, що починається зовнішнім сприймальним апаратом і закінчується у мозку (з наук.-попул. літ.).
2. техн. Прилад для визначення складу і властивостей яких-небудь речовин, фізичних явищ і т. ін.
Частоту шуму вимірюють за допомогою частотного аналізатора (з наук.-попул. літ.);
Аналізатор газів;
Аналізатор звуків.
Словник української мови (СУМ-20)