аналізатор
АНАЛІЗА́ТОР, а, ч.
1. фізл. У людини і високоорганізованих тварин – орган чуття разом з відповідною йому ділянкою мозку та сполучними нервами, що здійснюють аналіз подразнень із зовнішнього та внутрішнього середовищ.
Аналізатором є складний нервовий механізм, що починається зовнішнім сприймальним апаратом і закінчується у мозку (з наук.-попул. літ.).
2. техн. Прилад для визначення складу і властивостей яких-небудь речовин, фізичних явищ і т. ін.
Частоту шуму вимірюють за допомогою частотного аналізатора (з наук.-попул. літ.);
Аналізатор газів;
Аналізатор звуків.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- аналізатор — аналіза́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- аналізатор — Анализатор — analyzer — Analysator — прилад, за допомогою якого роблять аналіз речовин, явищ і т. ін. Напр., А. рентгенівський типу РАМ -1 м призначено для неперервного вимірювання і запису показників зольності та вологості вугілля або ін. продуктів збагачення в потоці (на конвеєрі). Гірничий енциклопедичний словник
- аналізатор — -а, ч. 1》 фіз. Прилад, за допомогою якого роблять аналіз (у 2 знач.) речовини, явища і т. ін. Багатоточковий аналізатор — аналізатор, призначений для аналізу проб, відібраних з двох або більше точок. Великий тлумачний словник сучасної мови
- аналізатор — аналіза́тор (від аналіз) частина поляризаційного приладу, де виявляється і досліджується поляризоване світло. Словник іншомовних слів Мельничука
- аналізатор — АНАЛІЗА́ТОР, а, ч. 1. фіз. Прилад, за допомогою якого роблять аналіз (у 2 знач.) речовини, явища і т. ін. Частоту шуму вимірюють з допомогою частотного аналізатора, а його силу — шумоміром (Наука.., 12, 1960, 42). 2. фізл. Словник української мови в 11 томах