1. Великий тлумачний словник сучасної мови

аналізатор

аналіза́тор

-а, ч.

1》 фіз. Прилад, за допомогою якого роблять аналіз (у 2 знач.) речовини, явища і т. ін.

Багатоточковий аналізатор — аналізатор, призначений для аналізу проб, відібраних з двох або більше точок.

Оптичний аналізатор — аналізатор, в якому властивості речовини визначаються за взаємодією оптичного випромінювання з речовиною.

2》 фізіол. У людини і високоорганізованих тварин – орган чуття разом з відповідною йому ділянкою мозку і сполучними нервами, що здійснюють аналіз подразнень із зовнішнього і внутрішнього середовища.

3》 У системах програмування: а) частина транслятора, що виконує аналіз початкової програми; б) програма граматичного розбору, яка дозволяє визначити призначення елементів речовини.

Аналізатор мовлення — перограмно-апаратний засіб для перетворення мовлення у коди ЕОМ.

Логічний аналізатор — пристрій для перевірки стану та настройки логіки функціонування вузлів цифрових систем.

4》 Прилад для дослідження різноманітних процесів у радіо- та електротехніці.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. аналізатор — аналіза́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. аналізатор — Анализатор — analyzer — Analysator — прилад, за допомогою якого роблять аналіз речовин, явищ і т. ін. Напр., А. рентгенівський типу РАМ -1 м призначено для неперервного вимірювання і запису показників зольності та вологості вугілля або ін. продуктів збагачення в потоці (на конвеєрі). Гірничий енциклопедичний словник
  3. аналізатор — АНАЛІЗА́ТОР, а, ч. 1. фізл. У людини і високоорганізованих тварин – орган чуття разом з відповідною йому ділянкою мозку та сполучними нервами, що здійснюють аналіз подразнень із зовнішнього та внутрішнього середовищ. Словник української мови у 20 томах
  4. аналізатор — аналіза́тор (від аналіз) частина поляризаційного приладу, де виявляється і досліджується поляризоване світло. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. аналізатор — АНАЛІЗА́ТОР, а, ч. 1. фіз. Прилад, за допомогою якого роблять аналіз (у 2 знач.) речовини, явища і т. ін. Частоту шуму вимірюють з допомогою частотного аналізатора, а його силу — шумоміром (Наука.., 12, 1960, 42). 2. фізл. Словник української мови в 11 томах