анкер
А́НКЕР, а, ч.
1. Деталь годинникового механізму, що регулює хід годинника.
Джордж-Огюст Лешо (1800–1884) із Женеви змінив форму анкера, перетворивши початковий спуск спокою годинника на вільний (з наук.-попул. літ.);
Автоматичне регулювання рівномірності ходу годинника досягається точно підібраним тертям між анкером, віссю анкера та додатковим диском (з наук.-попул. літ.).
2. техн. Металева (сталева) зв'язка, якою скріплюють складові частини машини, кам'яної споруди і т. ін.
Розкос кріпиться анкерами до поверхні, на якій монтується опалубка, і до вертикальних чи горизонтальних ребер рами щита (з наук.-попул. літ.).
3. інформ. Частини тексту, які формують початок і (або) кінець зв'язків гіпертексту.
Словник української мови (СУМ-20)