ант

АНТ див. а́нти.

Значення в інших словниках

1. ант — ант іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. ант — (лат. — попереду) Сильно виступаючий торець поздовжньої або поперечної стіни. У Стародавній Греції звичайно вирішувався з капітеллю й базою, ордерні форми яких відрізнялися від колон, що розміщалися між торцями. Два А. звичайно фланкували лоджію або портик.  Архітектура і монументальне мистецтво