ант —
АНТ див. а́нти.
Словник української мови у 20 томах
ант —
(лат. — попереду) Сильно виступаючий торець поздовжньої або поперечної стіни. У Стародавній Греції звичайно вирішувався з капітеллю й базою, ордерні форми яких відрізнялися від колон, що розміщалися між торцями. Два А. звичайно фланкували лоджію або портик.
Архітектура і монументальне мистецтво