антаблемент
АНТАБЛЕМЕ́НТ, а, ч., архт.
Верхня частина будівлі, що лежить на колонах і складається з художньо оздоблених елементів – карниза, фриза й архітрава.
Вважають, що антаблемент виник із дерев'яного балочного перекриття на дерев'яних колонах і в своїх формах відображає його структуру (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)