антагонізм
АНТАГОНІ́ЗМ, у, ч.
1. Непримиренна суперечність.
У “Свіччиному весіллі” драматург І. Кочерга правдиво передав колорит епохи, класовий антагонізм поміж гнобителями і пригнобленими, давні звичаї та побут (з навч. літ.);
// Неприязнь, ворожість.
В її відносинах до старшого брата і сестри чується глухий антагонізм (Леся Українка).
2. біол. Боротьба між деякими тваринами, рослинами, мікроорганізмами, що веде до знищення чи пригнічення одних організмів іншими.
Явище антагонізму між окремими видами мікроорганізмів привернуло увагу багатьох дослідників (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)