антибіотики
АНТИБІО́ТИКИ, ів, мн. (одн. антибіо́тик, у, ч.), фарм.
Речовини мікробного, тваринного або рослинного походження, їх синтетичні аналоги та похідні, що вибірково пригнічують життєздатність мікроорганізмів, а також клітин злоякісних пухлин.
Основним методом боротьби з внутрішньогоспітальними інфекціями є спеціальна терапія, яка здійснюється переважно за допомогою антибіотиків (з наук. літ.);
Кращим засобом лікування фурункулів і фурункульозу є антибіотики (з наук.-попул. літ.);
Чинне українське законодавство забороняє використання у ветеринарії гормонів, антибіотиків та інших препаратів, які впливають на залози внутрішньої секреції (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)