антипод

АНТИПО́Д, а, ч.

1. тільки мн. Жителі двох діаметрально протилежних пунктів земної кулі.

У “Християнській топографії” (VI ст.) Козьми, візантійського ченця з Єгипту, земна площина оточена океаном і стоїть на якійсь твердій основі, так що теорія антиподів, людей, які живуть на протилежному боці земної кулі, – безпідставна: навіть і вниз головою їм однаково немає на чому стояти (з наук.-попул. літ.).

2. Людина, яка своїми поглядами, рисами характеру або соціальним становищем цілком протилежна іншій людині.

Антиподом Чіпки в романі Панаса Мирного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” є дрібний власник Грицько, що пнеться у великі господарі (з навч. літ.);

// перен. Взагалі що-небудь, протилежне іншому своїм характером, особливостями.

Реалізм і романтизм не тільки змінювали один одного в часі як антиподи, а й мирно співіснували протягом майже всього XIX ст. не лише в літературі в цілому, а навіть у творчості одних і тих же письменників (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. антипод — антипо́д іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. антипод — Противенство, противність, протистава, див. контраст, антагоністичний  Словник чужослів Павло Штепа
3. антипод — -а, ч. 1》 тільки мн. Жителі двох діаметрально протилежних пунктів земної кулі. 2》 перен. Про людину, яка своїми поглядами, рисами характеру або соціальним становищем цілком протилежна іншій людині. || Взагалі про що-небудь, своїм характером, особливостями протилежне іншому.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. антипод — Антипо́д, -да; -ди, -дів, -дам  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. антипод — АНТИПО́Д, а, ч. 1. тільки мн. Жителі двох діаметрально протилежних пунктів земної кулі. 2. перен. Про людину, що своїми поглядами, рисами характеру або соціальним становищем цілком протилежна іншій людині.  Словник української мови в 11 томах