антистрофа

АНТИСТРОФА́, и́, ж., літ.

В античній поезії – парна строфа віршованого твору, що повторює ритм попередньої (непарної).

Як далеко ми відійшли від плавних рухів древньогрецького хору, строф і антистроф (із журн.).

Значення в інших словниках

1. антистрофа — антистрофа́ іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. антистрофа — -и, ж. Парна строфа хорової пісні в античній трагедії, що повторює за ритмом строфу, яка їй передує (непарну).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. антистрофа — • антистрофа (грец. 'αντιστροφή), букв. — поворот назад) - у старогрец. хоровій ліриці парна строфа, що своєю метричною структурою відповідала непарній. Кожна пара мала свій ритм. Таку систему ввів у хорову лірику грец. поет Алкман із Сард (7 ст. до н.  Українська літературна енциклопедія
4. антистрофа — антистрофа́ (грец. αντιστροφή, букв. – переміщення, поворот) парна строфа хорової пісні в античній трагедії, що повторює за ритмом строфу, яка їй передує (непарну).  Словник іншомовних слів Мельничука