антитеза
АНТИТЕ́ЗА, и, ж.
1. Протилежність; протиставлення.
У справжнього таланта його твір мусить бути антитезою його біографії, бо, творячи, він завжди вільний від свого щоденного “я” (Леся Українка);
Саме через антитези поняття постають парами зі знаком “плюс” і “мінус”: сонце – тьма, правда – брехня (з навч. літ.);
// літ. Стилістичний прийом, що полягає у зіставленні протилежних думок або образів для посилення враження.
Увесь вірш П. Грабовського “Справжні герої” побудований на антитезі: справжні герої протистоять псевдогероям; активна дія народних борців протиставлена пустій і безплідній романтиці (з навч. літ.).
2. філос. Те саме, що антите́зис.
У самому характері Лесі Українки був сильний нахил до мислення тезами й антитезами, до гострої філософської діалектики (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)