антропоцентризм

АНТРОПОЦЕНТРИ́ЗМ, у, ч., філос.

1. Світогляд, згідно з яким людина є центром і найвищою метою Всесвіту.

Спосіб пояснення буття через постановку в центрі уваги людини з її індивідуальним світоглядом Д. Чижевський назвав шевченківським “антропоцентризмом” (з наук. літ.).

2. перен. Прояв в об'єкті властивостей, зумовлених призначенням його для потреб людини.

Антропоцентризм мови.

Значення в інших словниках

1. антропоцентризм — антропоцентри́зм іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. антропоцентризм — -у, ч. Релігійно-ідеалістичний погляд, за яким людина є центром і найвищою метою Всесвіту.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. антропоцентризм — антропоцентри́зм (від антропо... і центр) релігійно-ідеалістичний погляд, за яким людина є центром і найвищою метою Всесвіту.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. антропоцентризм — Погляд, згідно з яким людина є центром і метою Всесвіту; також зосередження філософських досліджень на проблемах людини.  Універсальний словник-енциклопедія
5. антропоцентризм — АНТРОПОЦЕНТРИЗМ — сукупність поглядів на людину як кінцеву мету світобудови та центр Всесвіту. Історично формується на ґрунті архаїчного антропоморфізму, котрий досягнув найбільшого розвитку у давньогрецьк. релігії, пізніше — у християнстві.  Філософський енциклопедичний словник