апперцепція
АППЕРЦЕ́ПЦІЯ, ї, ж., псих.
Залежність сприйняття від минулого досвіду, від запасу знань і загального змісту духовного життя людини, а також від її психічного стану в момент сприйняття.
Апперцепція є виявом загального закону, за яким зовнішні предмети і явища визначають зміст психічної діяльності, діючи через внутрішні суб'єктивні умови, що склалися в ході попереднього розвитку індивіда в результаті його взаємодії з середовищем (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)