апропріація
АПРОПРІА́ЦІЯ, ї, ж., спец.
Привласнення чого-небудь, заволодіння чим-небудь.
Специфічною особливістю спадкової влади є насамперед апропріація сфери керування офіційними носіями політичної влади (з наук. літ.);
// Пристосування чого-небудь.
Митець вдало використовує поєднання методу апропріації художніх стилів минулого з авангардистськими тенденціями сучасності (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)