аргус
А́РГУС¹, а, ч.
1. (з великої літери). У грецькій міфології – стоокий сторож, якого богиня Гера поставила стерегти Іо, дочку аргоського царя.
Все люди менше вкупі бачитимуть. Бо вони, яко Аргуси стоокі або Цербери пекельні, так пащу й роззявляють, щоб неповинну душу вхопить (Б. Грінченко);
– У Гесіода сказано, що зорі – то очі стоокого Аргуса, – обзивається хлопець. – А наш садівник, християнин, каже, що зорі – то світильники, поставлені Богом на кришталевій, непорушній сфері... (О. Бердник).
2. перен., книжн., заст. Пильний, невсипущий сторож;
// Символ пильності.
А́РГУС², а, ч.
1. Птах родини фазанових з яскравим оперенням і великими плямами-очками на пір'ї.
Аргуси живуть у тропічних лісах і ведуть прихований спосіб життя (з навч. літ.).
2. Морська риба родини аргусових із плямистим забарвленням у молодих особин.
Словник української мови (СУМ-20)