АРГУС

А́РГУС

• "АРГУС"

- щотижневий літ.-художній журнал. Виходив 1913 — 18 у Петрограді. В "А." друкувалися твори Б. Лазаревського, О. Снєгіної (О. Тутковської), І. Василевського та ін. Вміщувалися також матеріали, тематично пов'язані з Україною (ст. "Прогулянка по Львову" Г. Лукомського, нарис "Галицька твердиня" А. Хир'якова, репродукція з картини М. Самокиша "Козак у розвідці" та ін.).

О. А. Кузьменко.

Значення в інших словниках

1. аргус — -а, ч. 1》 У давньогрецькій міфології – стоокий сторож, якого богиня Гера поставила стерегти Іо, дочку аргонського царя. 2》 перен., книжн., заст. Пильний, невсипущий сторож. || Символ пильності.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. аргус — А́РГУС¹, а, ч. 1. (з великої літери). У грецькій міфології – стоокий сторож, якого богиня Гера поставила стерегти Іо, дочку аргоського царя. Все люди менше вкупі бачитимуть.  Словник української мови у 20 томах
3. Аргус — А́ргус іменник чоловічого роду, істота міфічний персонаж  Орфографічний словник української мови
4. аргус — а́ргус (грец. Άργός) 1. У давньогрецькій міфології стоокий велетень. 2. Переносно – пильний і суворий наглядач. 3. біол. Назва двох родів птахів родини фазанових. Поширені переважно в Південно-Східній Азії.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. аргус — Птах, родич павича з родини фазанових; ліси півостр. Індокитай, Калімантан і Суматри; самці довж. бл. 2 м, стернові пера хвоста бл. 1 м; на махових крилах т. зв. павичеве око.  Універсальний словник-енциклопедія
6. аргус — А́ргус, -са (пильний доглядач)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. аргус — А́РГУС, а, ч. 1. У грецькій міфології — стоокий сторож, якого богиня Гера поставила стерегти Іо, дочку аргонського царя. 2. перен., книжн., заст. Пильний, невсипущий сторож; // Символ пильності.  Словник української мови в 11 томах