аристократичний
АРИСТОКРАТИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Прикм. до аристокра́тія 2.
Після якоїсь родинної катастрофи стала [Герміна] сестрою милосердя і доглядала хворих в аристократичних родинах (Б. Лепкий);
Влада скіфських вождів поступово втрачає свій демократичний характер і набуває рис деспотичного правління в інтересах родової аристократичної верхівки (з наук. літ.).
2. Власт. аристократові, аристократам.
Пані Олімпія довгим поглядом окинула його, поглядом, у котрім виразно малювалася погорда аристократичної натури до плебея (І. Франко);
Його рухи, манери одразу набрали якоїсь аристократичної вишуканості (Яків Баш);
Аристократичні манери.
3. іст. Який характеризується панівною роллю аристократії.
Аристократичне правління.
Словник української мови (СУМ-20)