аристократія

АРИСТОКРА́ТІЯ, ї, ж.

1. тільки одн., іст. Форма державного правління, при якій уся влада перебуває в руках заможної родової знаті.

Платон вирізняв три основні форми державного правління – монархію, аристократію і демократію (з навч. літ.).

2. збірн. Вища, привілейована верства панівного класу; родова знать.

Гордість – то прикмета .. аристократії (І. Нечуй-Левицький);

Польська аристократія з своєю буржуазною мораллю і голим цинізмом в “Основах суспільності” і в повісті “Для домашнього огнища”, робота інтелігента серед .. народної маси .. – от що служить темою більших Франкових повістей (М. Коцюбинський);

Його [Ференца] картини прикрашали ратушу, парламент, готель “Європа”, кафе “Балатон” .. Правда, тішилася ними переважно пихата аристократія (О. Гончар);

// Привілейована верхівка якого-небудь класу або соціальної групи.

Робітнича аристократія.

Значення в інших словниках

1. аристократія — аристокра́тія іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. аристократія — Шляхта, дворянство, вищий світ, блакитна кров, світська чернь, сов. знать, жм. вельможество, панство; (придворна) придворні; П. еліта, вершки.  Словник синонімів Караванського
3. аристократія — -ї, ж. 1》 тільки одн., іст. Форма державного правління, за якої вся влада перебуває в руках заможної родової знаті. 2》 збірн. Вища верства суспільства, якій належить уся влада в державі; родова знать. || Привілейована верхівка соціальної групи. Робітнича аристократія.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. аристократія — аристокра́тія (грец. αριστοκρατία, букв. – влада найкращих, найзнатніших) 1. Форма правління, за якої державна влада належить привілейованій знатній меншості.  Словник іншомовних слів Мельничука
5. аристократія — 1. форма правління у стародавній Греції; провідну верству становили арістой (найкращі), що вирізнялися багатством і походженням; 2. замкнута суспільна верства, що посідає найвище становище в суспільстві.  Універсальний словник-енциклопедія
6. аристократія — ЗНАТЬ (привілейовані люди в буржуазно-дворянському суспільстві); АРИСТОКРА́ТІЯ (вища родова знать); ДВОРЯ́НСТВО (панівний привілейований клас феодального, а пізніше і буржуазного суспільства); ШЛЯ́ХТА, ШЛЯХЕ́ТСТВО (у феодальній і буржуазній Польщі).  Словник синонімів української мови
7. аристократія — Аристокра́тія, -тії, -тією  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. аристократія — АРИСТОКРА́ТІЯ, ї, ж. 1. тільки одн., іст. Форма державного правління, при якій вся влада перебуває в руках заможної родової знаті. 2. збірн. Вища верства експлуататорських класів, якій належить вся влада в державі; родова знать. Гордість — то прикмета..  Словник української мови в 11 томах
9. аристократія — рос. аристократия (грец. aristokratiaа, букв. — влада найкращих, найзнатніших) — вищий прошарок панівних, елітних класів, привілейована знать у різних політичних формаціях суспільства.  Eкономічна енциклопедія