арійці
АРІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. арі́єць, йця, ч.; арі́йка, и, ж.).
1. заст. Назва індійців, іранців та інших народів, що говорять мовами східної групи індоєвропейських мов, перенесена пізніше на всі народи, які розмовляють індоєвропейськими мовами.
Джерела свідчать, що в минулому в різних народів індоєвропейської сім’ї червоний колір був символом війни та війська. У червоне вдягалися воїни стародавніх арійців, персів, скіфів, греків, римлян, кельтів, давньоруські дружинники (з наук. літ.).
2. У расистській німецькій літературі – представники “вищої” німецької раси.
– Я не можу бути спокійним, коли на площах палять [фашисти] книжки, коли за колючий дріт садовлять відомих учених тільки тому, що вони не арійці (Н. Рибак).
Словник української мови (СУМ-20)