аспірант
АСПІРА́НТ, а, ч.
Особа, що навчається в аспірантурі.
Щоб як слід перевірити юнака, професор запропонував йому тему, яка була б під силу аспірантові (Ю. Шовкопляс);
Дев'ятсот років майже пролежав той глек, чекаючи на молодого аспіранта Гордія Отаву, ніс до нащадків велику тайну, якою знехтувала історія, примхлива й перебірлива (П. Загребельний);
Його зупинила дівчина – дорожній міліціонер, і довго цікавилась його документами і тим, чому аспірант кафедри філософії не знає правил дорожнього руху (Є. Кононенко);
У Київському національному університеті ім. Т. Шевченка для молодих учених регулярно проводяться дні аспіранта та семінари-практикуми (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)