аспірант —
аспіра́нт іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
аспірант —
Готувач (науковий)
Словник чужослів Павло Штепа
аспірант —
-а, ч. Особа, що готується до педагогічної або наукової діяльності при вузі чи науково-дослідному інституті.
Великий тлумачний словник сучасної мови
Аспірант —
Від латинського слова «aspiro» – «шукати, розшукувати щось». А. – той, що вже обраний для утаємничення, натомість кандидат – той, хто ще тільки подає прохання про посвячення.
Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
аспірант —
АСПІРА́НТ, а, ч. Особа, що навчається в аспірантурі. Щоб як слід перевірити юнака, професор запропонував йому тему, яка була б під силу аспірантові (Ю.
Словник української мови у 20 томах
аспірант —
аспіра́нт кандидат (ст): Се вже не зграя львівських вуличників і шанталанців, аспірантів до криміналу та шпиталів, подення суспільності (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
аспірант —
аспіра́нт [від лат. aspirans (aspirantis) – той, що до чогось прагне] особа, що готується до науково-педагогічної діяльності.
Словник іншомовних слів Мельничука
аспірант —
АСПІРА́НТ, а, ч. Особа, що готується до педагогічної або наукової діяльності при вузі чи науково-дослідному інституті. Щоб як слід перевірити юнака, професор запропонував йому тему, яка була б під силу аспірантові (Шовк., Інженери, 1956, 284).
Словник української мови в 11 томах
аспірант —
рос. аспирант (латин. аaspirans (aspirantis) — той, що чогось прагне) — особа, що готується до наукової чи педагогічної діяльності; навчається в аспірантурі.
Eкономічна енциклопедія