аспірант

Значення в інших словниках

1. аспірант — аспіра́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. аспірант — Готувач (науковий) Словник чужослів Павло Штепа
3. аспірант — -а, ч. Особа, що готується до педагогічної або наукової діяльності при вузі чи науково-дослідному інституті. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. Аспірант — Від латинського слова «aspiro» – «шукати, розшукувати щось». А. – той, що вже обраний для утаємничення, натомість кандидат – той, хто ще тільки подає прохання про посвячення. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
5. аспірант — АСПІРА́НТ, а, ч. Особа, що навчається в аспірантурі. Щоб як слід перевірити юнака, професор запропонував йому тему, яка була б під силу аспірантові (Ю. Словник української мови у 20 томах
6. аспірант — аспіра́нт кандидат (ст): Се вже не зграя львівських вуличників і шанталанців, аспірантів до криміналу та шпиталів, подення суспільності (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. аспірант — аспіра́нт [від лат. aspirans (aspirantis) – той, що до чогось прагне] особа, що готується до науково-педагогічної діяльності. Словник іншомовних слів Мельничука
8. аспірант — Аспіра́нт, -та, -ра́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. аспірант — АСПІРА́НТ, а, ч. Особа, що готується до педагогічної або наукової діяльності при вузі чи науково-дослідному інституті. Щоб як слід перевірити юнака, професор запропонував йому тему, яка була б під силу аспірантові (Шовк., Інженери, 1956, 284). Словник української мови в 11 томах
10. аспірант — рос. аспирант (латин. аaspirans (aspirantis) — той, що чогось прагне) — особа, що готується до наукової чи педагогічної діяльності; навчається в аспірантурі. Eкономічна енциклопедія