аспірант
рос. аспирант
(латин. аaspirans (aspirantis) — той, що чогось прагне) — особа, що готується до наукової чи педагогічної діяльності; навчається в аспірантурі.
Джерело:
Eкономічна енциклопедія
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- аспірант — аспіра́нт іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- аспірант — Готувач (науковий) Словник чужослів Павло Штепа
- аспірант — [асп'ірант] -нта, м. (на) -нтов'і/-н'т'і, мн. -нтие, -н'т'іў Орфоепічний словник української мови
- аспірант — -а, ч. Особа, що готується до педагогічної або наукової діяльності при вузі чи науково-дослідному інституті. Великий тлумачний словник сучасної мови
- Аспірант — Від латинського слова «aspiro» – «шукати, розшукувати щось». А. – той, що вже обраний для утаємничення, натомість кандидат – той, хто ще тільки подає прохання про посвячення. Словник вільномулярських назв, термінів і знаків
- аспірант — АСПІРА́НТ, а, ч. Особа, що навчається в аспірантурі. Щоб як слід перевірити юнака, професор запропонував йому тему, яка була б під силу аспірантові (Ю. Словник української мови у 20 томах
- аспірант — аспіра́нт кандидат (ст): Се вже не зграя львівських вуличників і шанталанців, аспірантів до криміналу та шпиталів, подення суспільності (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- аспірант — аспіра́нт [від лат. aspirans (aspirantis) – той, що до чогось прагне] особа, що готується до науково-педагогічної діяльності. Словник іншомовних слів Мельничука
- аспірант — Аспіра́нт, -та, -ра́нти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- аспірант — АСПІРА́НТ, а, ч. Особа, що готується до педагогічної або наукової діяльності при вузі чи науково-дослідному інституті. Щоб як слід перевірити юнака, професор запропонував йому тему, яка була б під силу аспірантові (Шовк., Інженери, 1956, 284). Словник української мови в 11 томах