астенік

АСТЕ́НІК, а, ч.

1. мед. Той, хто перебуває у стані астенії.

У стресових ситуаціях нервові переживання можуть викликати в астеніків нудоту, головний біль і навіть діарею (з наук.-попул. літ.).

2. Людина, для якої характерна певна будова тіла – високий зріст, вузька грудна клітка, довга шия, худорлявість і слабо розвинені м’язи.

Мишко був типовим астеніком (із журн.).

Значення в інших словниках

1. астенік — асте́нік іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. астенік — -а, ч. 1》 Людина, що має тип будови тіла, для якого характерні високий зріст, худорлявість, довга шия, поздовжньо витягнутий череп. 2》 мед. Той, хто перебуває у стані астенії.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. астенік — асте́нік (від грец. ασθενικός – безсилий, кволий, млявий) людина, для якої характерна певна будова тіла: довга і вузька грудна клітка, довга шия, худорлявість, слабо розвинені м’язи.  Словник іншомовних слів Мельничука
4. астенік — АСТЕ́НІК, а, ч., мед. Той, хто перебуває у стані астенії.  Словник української мови в 11 томах