астенік
АСТЕ́НІК, а, ч.
1. мед. Той, хто перебуває у стані астенії.
У стресових ситуаціях нервові переживання можуть викликати в астеніків нудоту, головний біль і навіть діарею (з наук.-попул. літ.).
2. Людина, для якої характерна певна будова тіла – високий зріст, вузька грудна клітка, довга шия, худорлявість і слабо розвинені м’язи.
Мишко був типовим астеніком (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- астенік — асте́нік іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- астенік — -а, ч. 1》 Людина, що має тип будови тіла, для якого характерні високий зріст, худорлявість, довга шия, поздовжньо витягнутий череп. 2》 мед. Той, хто перебуває у стані астенії. Великий тлумачний словник сучасної мови
- астенік — асте́нік (від грец. ασθενικός – безсилий, кволий, млявий) людина, для якої характерна певна будова тіла: довга і вузька грудна клітка, довга шия, худорлявість, слабо розвинені м’язи. Словник іншомовних слів Мельничука
- астенік — АСТЕ́НІК, а, ч., мед. Той, хто перебуває у стані астенії. Словник української мови в 11 томах