атестат
АТЕСТА́Т, а, ч.
1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу.
Попереду ще був випускний вечір, вручення атестатів і медалей (О. Донченко);
Сашко атестат одержав з відзнакою (В. Кучер);
// Свідоцтво про присвоєння вченого або спеціального звання.
Атестат доктора наук;
Атестат старшого наукового співробітника.
2. Документ на право одержання грошового чи речового забезпечення військовослужбовцем або членами його сім'ї.
Грошовий атестат він уже оформив на неї [матір] (В. Кучер).
3. Посвідчення про проходження служби; рекомендація з попереднього місця служби.
Петушек – .. іноземний спеціаліст з похвальними атестатами видатних хімічних фірм (Ю. Шовкопляс).
4. перен. Взагалі характеристика, відгук.
[Лікар:] Старий кавалер – то так, все одно, як старий собака. [Любов:] От так атестат старим кавалерам! (Леся Українка);
– Бій, бій – це для нас найкращий атестат, – провадив далі Самієв (О. Гончар).
(1) Атеста́т зрі́лості, іст. – документ про закінчення середньої загальноосвітньої школи.
Віталій Калмиков за якийсь тиждень мав вже одержати .. атестат зрілості (Ю. Смолич).
Словник української мови (СУМ-20)