атестат
АТЕСТА́Т, а, ч.
1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу.
Попереду ще був випускний вечір, вручення атестатів і медалей (О. Донченко);
Сашко атестат одержав з відзнакою (В. Кучер);
// Свідоцтво про присвоєння вченого або спеціального звання.
Атестат доктора наук;
Атестат старшого наукового співробітника.
2. Документ на право одержання грошового чи речового забезпечення військовослужбовцем або членами його сім'ї.
Грошовий атестат він уже оформив на неї [матір] (В. Кучер).
3. Посвідчення про проходження служби; рекомендація з попереднього місця служби.
Петушек – .. іноземний спеціаліст з похвальними атестатами видатних хімічних фірм (Ю. Шовкопляс).
4. перен. Взагалі характеристика, відгук.
[Лікар:] Старий кавалер – то так, все одно, як старий собака. [Любов:] От так атестат старим кавалерам! (Леся Українка);
– Бій, бій – це для нас найкращий атестат, – провадив далі Самієв (О. Гончар).
(1) Атеста́т зрі́лості, іст. – документ про закінчення середньої загальноосвітньої школи.
Віталій Калмиков за якийсь тиждень мав вже одержати .. атестат зрілості (Ю. Смолич).
Значення в інших словниках
- атестат — атеста́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- атестат — Свідоцтво, диплом, посвідчення; (зрілости) ІД. г. матура; П. характеристика, рекомендація, відгук <�відзив> про. Словник синонімів Караванського
- атестат — Свідоцтво, посвідка, диплом, див. сертифікат Словник чужослів Павло Штепа
- атестат — -а, ч. 1》 Свідоцтво про закінчення навчального закладу. || Свідоцтво про присвоєння вченого або спеціального звання. Атестат старшого наукового співробітника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- атестат — атеста́т (від лат. attestor – підтверджую, посвідчую) 1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу. 2. Посвідчення про забезпечення продовольством і грішми військовослужбовців. 3. Посвідчення членові сім’ї військовослужбовця, який перебуває в діючій армії, на одержання щомісячного забезпечення. Словник іншомовних слів Мельничука
- атестат — Атеста́т, -та, в -ті; -та́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- атестат — АТЕСТА́Т, а, ч. 1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу. Попереду ще був випускний вечір, вручення атестатів і медалей (Донч. Словник української мови в 11 томах
- атестат — рос. аттестат (від латин. attestor — посвідчую) — офіційний документ, що видається державними органами і засвідчує певний юридичний факт (напр., А. про закінчення навчального закладу, А. про присвоєння кваліфікації). Eкономічна енциклопедія