атестат

рос. аттестат

(від латин. attestor — посвідчую) — офіційний документ, що видається державними органами і засвідчує певний юридичний факт (напр., А. про закінчення навчального закладу, А. про присвоєння кваліфікації).

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. атестат — атеста́т (від лат. attestor – підтверджую, посвідчую) 1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу. 2. Посвідчення про забезпечення продовольством і грішми військовослужбовців. 3. Посвідчення членові сім’ї військовослужбовця, який перебуває в діючій армії, на одержання щомісячного забезпечення. Словник іншомовних слів Мельничука
  2. атестат — АТЕСТА́Т, а, ч. 1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу. Попереду ще був випускний вечір, вручення атестатів і медалей (О. Донченко); Сашко атестат одержав з відзнакою (В. Кучер); // Свідоцтво про присвоєння вченого або спеціального звання. Словник української мови у 20 томах
  3. атестат — Свідоцтво, диплом, посвідчення; (зрілости) ІД. г. матура; П. характеристика, рекомендація, відгук <�відзив> про. Словник синонімів Караванського
  4. атестат — Свідоцтво, посвідка, диплом, див. сертифікат Словник чужослів Павло Штепа
  5. атестат — атеста́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  6. атестат — -а, ч. 1》 Свідоцтво про закінчення навчального закладу. || Свідоцтво про присвоєння вченого або спеціального звання. Атестат старшого наукового співробітника. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. атестат — Атеста́т, -та, в -ті; -та́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. атестат — АТЕСТА́Т, а, ч. 1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу. Попереду ще був випускний вечір, вручення атестатів і медалей (Донч. Словник української мови в 11 томах