атестація

рос. аттестация

(від латин. attestatio — посвідчення) — 1. Визначення рівня професійної кваліфікації кадрів, оцінка їхніх ділових якостей, здібностей, професіоналізму. 2. Визначення технічних характеристик, споживчих якостей товарів народного споживання та продукції виробничого призначення.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. атестація — -ї, ж. 1》 тільки одн. Дія за знач. атестувати. 2》 Дослідження об'єкта з метою виявлення його відповідності певним вимогам, а також видача відповідного документа – атестата. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. атестація — Свідчення Словник застарілих та маловживаних слів
  3. атестація — атеста́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. атестація — Атеста́ція, -ції, -цією; -ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. атестація — ХАРАКТЕРИ́СТИКА (офіційний документ, висновок про чию-небудь трудову й громадську діяльність), АТЕСТА́ЦІЯ, РЕКОМЕНДА́ЦІЯ (позитивний — про кого-небудь, звичайно з порукою за нього). Словник синонімів української мови
  6. атестація — АТЕСТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Дія за знач. атестува́ти. Перечислено [в інструкції] вимоги до кандидатів на атестованих керівників курсів та порядок їх атестації (В. Еллан-Блакитний). Словник української мови у 20 томах
  7. атестація — Оцінка, визнача, див. рекомендація Словник чужослів Павло Штепа
  8. атестація — атеста́ція (від лат. attestatio – посвідчення) визначення кваліфікації працівника, відзив про його здібності, ділові та інші якості. Словник іншомовних слів Мельничука
  9. атестація — АТЕСТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Дія за знач. атестува́ти. Перечислено [в інструкції] вимоги до кандидатів на атестованих керівників курсів та порядок їх атестації (Еллан, II, 1958, 286). Словник української мови в 11 томах