атестація

АТЕСТА́ЦІЯ, ї, ж.

1. тільки одн. Дія за знач. атестува́ти.

Перечислено [в інструкції] вимоги до кандидатів на атестованих керівників курсів та порядок їх атестації (В. Еллан-Блакитний).

2. Характеристика фахових знань та ділових якостей службовця; відгук, висновок про кого-, що-небудь.

– Степан у нас – молодець! – похвалив замполіт емтеесівського кур'єра .. Така атестація цілком влаштовувала Степанка (Ю. Збанацький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

атестація — атеста́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
атестація — Оцінка, визнача, див. рекомендація Словник чужослів Павло Штепа
атестація — -ї, ж. 1》 тільки одн. Дія за знач. атестувати. 2》 Дослідження об'єкта з метою виявлення його відповідності певним вимогам, а також видача відповідного документа – атестата. Великий тлумачний словник сучасної мови
атестація — Свідчення Словник застарілих та маловживаних слів
атестація — атеста́ція (від лат. attestatio – посвідчення) визначення кваліфікації працівника, відзив про його здібності, ділові та інші якості. Словник іншомовних слів Мельничука
атестація — ХАРАКТЕРИ́СТИКА (офіційний документ, висновок про чию-небудь трудову й громадську діяльність), АТЕСТА́ЦІЯ, РЕКОМЕНДА́ЦІЯ (позитивний — про кого-небудь, звичайно з порукою за нього). Словник синонімів української мови
атестація — Атеста́ція, -ції, -цією; -ції, -цій Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
атестація — АТЕСТА́ЦІЯ, ї, ж. 1. тільки одн. Дія за знач. атестува́ти. Перечислено [в інструкції] вимоги до кандидатів на атестованих керівників курсів та порядок їх атестації (Еллан, II, 1958, 286). Словник української мови в 11 томах
атестація — рос. аттестация (від латин. attestatio — посвідчення) — 1. Визначення рівня професійної кваліфікації кадрів, оцінка їхніх ділових якостей, здібностей, професіоналізму. 2. Визначення технічних характеристик, споживчих якостей товарів народного споживання та продукції виробничого призначення. Eкономічна енциклопедія