атестат
АТЕСТА́Т, а, ч.
1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу.
Попереду ще був випускний вечір, вручення атестатів і медалей (Донч., V, 1957, 557);
Сашко атестат одержав з відзнакою (Кучер, Трудна любов, 1960, 285);
// Свідоцтво про присвоєння вченого або спеціального звання.
Атестат старшого наукового співробітника.
Атеста́т зрі́лості — документ про закінчення середньої загальноосвітньої школи.
Віталій Калмиков за якийсь тиждень мав вже одержати.. атестат зрілості (Смолич, II, 1958, 116).
2. Документ на право одержання грошового чи речового забезпечення військовослужбовцем або членами його сім’ї.
Грошовий атестат він уже оформив на неї [матір] (Кучер, Чорноморці, 1956, 189).
3. Посвідчення про проходження служби; рекомендація з попереднього місця служби.
Петушек — ..іноземний спеціаліст з похвальними атестатами видатних хімічних фірм (Шовк., Інженери, 1956, 140).
4. Взагалі характеристика, відзив.
[Лікар:] Старий кавалер, то так, все одно, як старий собака. [Любов:] От так атестат старим кавалерам! (Л. Укр., II, 1951, 50);
— Бій, бій — це для нас найкращий атестат, — провадив далі Самієв (Гончар, III, 1959, 21);
Правильність взятого партією курсу перевірена миттям. Могутнє піднесення всіх галузей економіки країни — найкращий атестат цьому курсові (Літ. Укр., 23. IV 1963, 2).
Значення в інших словниках
- атестат — атеста́т іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- атестат — Свідоцтво, диплом, посвідчення; (зрілости) ІД. г. матура; П. характеристика, рекомендація, відгук <�відзив> про. Словник синонімів Караванського
- атестат — Свідоцтво, посвідка, диплом, див. сертифікат Словник чужослів Павло Штепа
- атестат — -а, ч. 1》 Свідоцтво про закінчення навчального закладу. || Свідоцтво про присвоєння вченого або спеціального звання. Атестат старшого наукового співробітника. Великий тлумачний словник сучасної мови
- атестат — АТЕСТА́Т, а, ч. 1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу. Попереду ще був випускний вечір, вручення атестатів і медалей (О. Донченко); Сашко атестат одержав з відзнакою (В. Кучер); // Свідоцтво про присвоєння вченого або спеціального звання. Словник української мови у 20 томах
- атестат — атеста́т (від лат. attestor – підтверджую, посвідчую) 1. Свідоцтво про закінчення навчального закладу. 2. Посвідчення про забезпечення продовольством і грішми військовослужбовців. 3. Посвідчення членові сім’ї військовослужбовця, який перебуває в діючій армії, на одержання щомісячного забезпечення. Словник іншомовних слів Мельничука
- атестат — Атеста́т, -та, в -ті; -та́ти, -тів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- атестат — рос. аттестат (від латин. attestor — посвідчую) — офіційний документ, що видається державними органами і засвідчує певний юридичний факт (напр., А. про закінчення навчального закладу, А. про присвоєння кваліфікації). Eкономічна енциклопедія