атож
АТО́Ж, част. ствердж., розм.
Уживається для вираження згоди з чим-небудь або підтвердження чого-небудь; справді, так, авжеж.
– Що ж там відбирати? Себто і плахти, і юпки, і намиста, і мої очіпки? – Атож! (Г. Квітка-Основ'яненко);
– Ви добре знаєте Карпа? – поспитав я. – Атож... (М. Коцюбинський);
Йому захотілось показати, що й він не остання людина в селі. Атож, хіба кому доводилось тягати таких щук, як дідові Олофіру! (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)