атож
АТОЖ, част., розм. Уживається для вираження згоди з чим-небудь або підтвердження чого-небудь; справді, так, авжеж.
— Що ж там відбирати? себто і плахти, і юпки, і намиста, і мої очіпки? — Атож! (Квітка-Основ’яненко, II, 1956, 128);
— Ви добре знаєте Карпа? — поспитав я. — Атож... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 297);
Йому захотілось показати, що й він не остання людина в селі. Атож, хіба кому доводилось тягати таких щук, як дідові Олофіру! (Олесь Донченко, III, 1956, 103).
Словник української мови (СУМ-11)