атрофуватися
АТРОФУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. і док.
1. біол. Зазнавати атрофії (у 1 знач.).
Варто лише перерізати нерви, які підходять до м'яза, як він припиняє діяльність і через деякий час атрофується (з навч. літ.);
Доктор дуже настоював, щоб я гуляв щодня, бо це потрібно і для ноги, мускули якої можуть атрофуватися од сидіння (М. Коцюбинський).
2. перен. Зникати, втрачатися.
В неї немов атрофувалось відчуття часу (Л. Смілянський).
Словник української мови (СУМ-20)