атрофуватися
АТРОФУВА́ТИСЯ, у́ється, недок. і док.
1. Зазнавати атрофії (в 1 знач.).
Доктор дуже настоював, щоб я гуляв щодня, бо це потрібно і для ноги, мускули якої можуть атрофуватися од сидіння (Коцюб., III, 1956, 166);
Варто лише перерізати нерви, які підходять до м’яза, як він припиняє діяльність і через деякий час атрофується (Метод, викл. анат.., 1955, 178).
2. перен. Зникати, втрачатися.
В неї немов атрофувалось відчуття часу (Сміл., Зустрічі, 1936, 122).
Словник української мови (СУМ-11)