ату

АТУ́, АТЮ́, виг., розм.

1. Уживається для нацьковування собак на звірів під час полювання.

“Атю його! гуджа!” – і крикнув, І .. поспускав хортів (І. Котляревський);

Здалека тріскали постріли, чулися вигуки: “Ату його!”, “Ату його!” (Ф. Бурлака).

2. Уживається як заклик, наказ зловити, переслідувати кого-небудь.

Ніяк не можу прийти до тями .. Неначе всі добрі люди тикають на мене пальцем – дивись, мовляв, он іде писатель-недопака, що написав чортзна-що – не книжку, ату його (О. Довженко);

Нарешті, скажете, він показав своє справжнє обличчя міщанина, ату, ловіть його, хапайте! (В. Дрозд).

Значення в інших словниках

1. ату — ату́ вигук незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. ату — див. атю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. ату — Ату́, виг.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. ату — АТУ́ див. атю́.  Словник української мови в 11 томах