ату

АТУ́, АТЮ́, виг., розм.

1. Уживається для нацьковування собак на звірів під час полювання.

“Атю його! гуджа!” – і крикнув, І .. поспускав хортів (І. Котляревський);

Здалека тріскали постріли, чулися вигуки: “Ату його!”, “Ату його!” (Ф. Бурлака).

2. Уживається як заклик, наказ зловити, переслідувати кого-небудь.

Ніяк не можу прийти до тями .. Неначе всі добрі люди тикають на мене пальцем – дивись, мовляв, он іде писатель-недопака, що написав чортзна-що – не книжку, ату його (О. Довженко);

Нарешті, скажете, він показав своє справжнє обличчя міщанина, ату, ловіть його, хапайте! (В. Дрозд).