аякже
АЯ́КЖЕ, част., розм.
1. ствердж. Уживається для ствердження якоїсь думки; авжеж, звичайно.
– Та на таке питання зауряд одказують: “еге, авжеж, аякже, любитиму, дуже”, – одмовила вона всміхаючись (Марко Вовчок);
– Хто знає, обід буде? .. – Аякже! Повинен бути (Панас Мирний);
[Ніна:] Вона їде з Мальвановим? Напевно? [Хламушка:] Ну, аякже! Вони ж побрались (І. Кочерга).
2. запереч. Уживається для вираження незгоди з чим-небудь, заперечення, відмови.
Він думає, що для нього фабрику збудують. Аякже, чорта пухлого дочекаєшся! (М. Коцюбинський).
Словник української мови (СУМ-20)