бабахнути
БАБА́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. Однокр. до баба́хати 1.
Хтось цілиться з-за клена. Бабахнув постріл (І. Нехода);
Бабахнули зенітки, й одночасно вибухли перші бомби (І. Багряний);
// безос.
Ось відкілясь блимнуло світлом... раз... і вдруге... А це – як бабахне! (Панас Мирний);
Треба через деякий час устати .. і бабахнути з пістоля (Г. Хоткевич).
2. кого, що, по чому. Однокр. до баба́хати 2.
Велика дошка впала зверху так близько, що ледве не бабахнула мене по голові (Л. Смілянський);
Никифор бабахнув по столі кулаком, аж шибки забряжчали (Микола Чернявський).
3. Упасти з шумом.
Так і бабахнув у воду (Сл. Гр.);
Вовк перекинувся і стрімголов бабахнув у море (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)