бабахнути
БАБА́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.
1. неперех. Однокр. до бабахати 1.
Хтось цілиться з-за клена, Бабахнув постріл (Іван Нехода, Казки.., 1958, 31);
// безос.
Ось відкілясь блимнуло світлом... раз... і вдруге... А це — як бабахне! (Панас Мирний, IV, 1955, 332).
2. перех. Однокр. до бабахати 2.
Велика дошка впала зверху так близько, що ледве не бабахнула мене по голові (Леонід Смілянський, Сашко, 1957, 66).
3. неперех. Упасти з шумом.
Так і бабахнув у воду (Словник Грінченка);
Вовк перекинувся і стрімголов бабахнув у море (Іван Франко, IV, 1950, 79).
Словник української мови (СУМ-11)