бабій
БАБІ́Й, я́, ч., розм.
1. Той, хто дуже упадає за жінками; залицяльник, зальотник.
– Товариша проміняв на бабу... Ех ти, бабій! (С. Васильченко);
Нечипора знали у війську як доброго й щасливого бабія (Іван Ле).
2. Безвольний, нерішучий чоловік.
Співай про бої, співай про січу. Коли ти справжній кобзар, а не бабій (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)