бабій
БАБІ́Й, я, ч., розм.
1. Той, хто дуже упадає за жінками; залицяльник, зальотник.
— Товариша проміняв на бабу… Ех ти, бабій! (Вас., І, 1959, 157);
Нечипора знали у війську як доброго й щасливого бабія (Ле, Україна, 1940, 71).
2. Про нерішучого, розніженого чоловіка.
Співай про бої, співай про січу. Коли ти справжній кобзар, а не бабій (Мирний, V, 1955, 77).
Словник української мови (СУМ-11)