бавити
БА́ВИТИ, влю, виш; мн. ба́влять; недок.
1. кого. Забавляти, няньчити, доглядати дітей.
І досі сниться: .. Сидить Неначе й досі сивий дід Коло хатиночки і бавить Хорошеє та кучеряве Своє маленькеє внуча (Т. Шевченко);
Я гуси пасла за селом і діти бавила, і пряла (І. Франко);
Кармелюк поспішав у холодок під грушу, до внука, і радісно бавив його (В. Кучер);
// Розважати чим-небудь когось.
– Ви ще ніколи не були в Парижі? – питає [Софі]. – Ні, – кажу, – це ми уперше тут. – Ото усе ж вас бавитиме... (Марко Вовчок);
[Д. Мерседес:] – Пабло, нам слід піти нагору гості бавить (Леся Українка).
2. кого, що, діал. Затримувати, барити.
Не бавте нас, не бавте, хутко виправляйте (Сл. Гр.).
3. діал. Те саме, що ба́витися 3.
Де ти бавиш, біловусе, де, мій ясний світе! (Ю. Федькович).
◇ (1) Ба́вити час, рідко – розважатися, проводити дозвілля.
[Михайло:] Хіба не можна чесно та мило бавити часу без всяких зальотів? (М. Старицький).
Словник української мови (СУМ-20)