бавитися
БА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. ба́вляться; недок.
1. чим, з ким і без дод. Забавлятися, гратися.
Ріс я в лісі на самоті і бавився, як сам собі знав (Марко Вовчок);
Ось уже недалеко знайомий будинок, де .. зустріне її хлопчик, з яким завжди любила бавитись (А. Шиян);
* Образно. Пустотливий вітрець з Дніпра бавився дідовою бородою (О. Донченко);
// Весело проводити час; розважатися.
Тут [у пана] Тарас коли не сам малював, що спаде йому на думку, то бавився усякими малюнками (Панас Мирний);
Кавалери крутилися, бавилися, але ні один не освідчився (Н. Кобринська).
2. Грати в яку-небудь гру.
В коника бавиться [Володя], за мотузочку мене прив'яже і цьвохкає батіжком (О. Копиленко);
// перен. Займатися чим-небудь несерйозно.
Суддя старався про переведення до більшого міста, та сказали, щоб не бавився в політику (Н. Кобринська).
3. діал. Баритися, гаятися.
Ой їдь, милий, та не бався (П. Чубинський);
– Не бався ж довго, – мовила мати услід [синові] (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)