бавитися
БА́ВИТИСЯ, влюся, вишся; мн. бавляться; недок.
1. чим, з ким і без додатка. Забавлятися, гратися.
Ріс я в лісі на самоті і бавився, як сам собі знав (Вовчок, VI, 1956, 301);
Ось уже недалеко знайомий будинок, де ..зустріне її хлопчик, з яким завжди любила бавитись (Шиян, Гроза.., 1956, 55);
*Образно. Пустотливий вітрець з Дніпра бавився дідовою бородою (Донч., VI, 1957, 60);
// Весело проводити час; розважатися.
Тут [у пана] Тарас коли не сам малював, що спаде йому на думку, то бавився усякими малюнками (Мирний, V, 1955, 310);
Кавалери крутилися, бавилися, але ні один не освідчився (Кобр., Вибр., 1954, 91).
2. Грати в яку-небудь гру.
В коника бавиться [Володя], за мотузочку мене прив’яже і цьвохкає батіжком (Коп., Вибр., 1953, 385);
// перен. Займатися чим-небудь несерйозно.
Суддя старався про переведення до більшого міста, та сказали, щоб не бавився в політику (Кобр., Вибр., 1954, 37).
3. діал. Баритися, гаятися.
Ой їдь, милий, та не бався (Чуб., V, 1874, 12);
— Не бався ж довго, — мовила мати услід [синові] (Л. Укр., III, 1952, 563).
Словник української мови (СУМ-11)