багатіти
БАГАТІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.
Ставати багатим (у 1, 2 знач.).
А ті, хто хоче багатіти, упадають у спокуси .. та в численні нерозумні й шкідливі пожадливості (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Як задумав Харко, задумав Харченко, задумав багатіти (з народної пісні);
– Сам багатієш, а мені од тебе нема ніякої помочі, – сказав Коцюба та й пішов з двору (І. Нечуй-Левицький).
◇ (1) Багаті́ти ду́мкою (думка́ми) – потішати себе нездійсненними намірами, задумами, мріями і т. ін.
Він смирний чоловік і багатіє думкою, що такий-то вже він хороший, такий-то вже молодець! (Марко Вовчок);
Розумний б'є на те, що справді в нього є, А дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л. Глібов);
[Василь:] Чого ж се я так роздумався?.. мерщій діло робити, .. а я думками багатію (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)